Викладач | Дерев’янко О.О. |
Предмет | Українська література |
Групи | 1-А л/с | 1-А с/с |
Дата | 12.05.2020 | 18.05.2020 |
Тема | МИКОЛА КУЛІШ «МИНА МАЗАЙЛО» |
І. Повторення вивченого.
ІІ.Перевірка домашнього завдання.
ІІІ. Опрацювати додатковий матеріал. Тези записати.
1.У кожній національній літературі є твори з особливим статусом, з
особливим резонансом та популярністю, їх стисло й багатогранно можна
охарактеризувати одним словом – легендарні.
В українській літературі одним з таких творів є п’єса Миколи Куліша
«Мина Мазайло».
З історії комедії
За спогадами сучасників, Микола Куліш дуже обережно поводився зі
словом, не терпів використання «не тих» слів, а українську мову знав дуже
добре й високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих та соковитих мов, як його рідна, дуже мало на світі. Тому, мабуть, М. Куліш написав п’єсу «Мина Мазайло», у якій порушив мовну проблему. Письменник був закоханий у красу, емоційність, виразність української мови й намагався боротися за її подальший розвиток. «Мина Мазайло» — одна з найкращих п’єс, яку дослідник Лесь Танюк назвав філологічним водевілем, бо в ній багато уваги приділено слову.
Дружина письменника в «Спогадах про Куліша» пише: «Ще працюючи
над своїм «Миною», Микола якось зайшов до раксу і там прочитав список
змінених прізвищ. Між іншим, там було прізвище Гімненко змінене на
Алмазов. Це його так розсмішило, що він вирішив вставити цей епізод у п’єсу».
Куліш закінчив п’єсу в грудні 1928 року, а у січні 1929 року прочитав її в
театрі «Березіль». 22 березня відбулась прем’єра комедії у Дніпропетровському театрі ім. Шевченка. 18 квітня відбулася березільська прем’єра (режисер Л.Курбас). 23 квітня «Мину Мазайла» показали франківці (режисер Г.Юра).
П’єсу одразу ж – винятковий для М.Куліша випадок! – було оцінено
дуже високо й рекомендовано до показу в усіх театрах України, себто їй було дано «літеру А». Одне слово, це був тріумф, загальнонародне визнання,
довгожданий успіх.
Спектакль сколихнув у київській і харківській пресі гарячу театральну
дискусію, яка швидко переросла в політичну. Після прем’єри комедії були
арештовані постановник Лесь Курбас і виконавець головної ролі Йосип
Гірняк, постраждав і автор п’єси Микола Куліш.
Так само тріумфально комедію було знято з репертуару наприкінці 1930
року, коли процес українізації пішов на спад, - знято після бурхливих дискусій у пресі та низки суворих засідань. Знято після того, як з мистецького твору комедія стала явищем життя, як її герої стали живими персонажами київської Бесарабки чи Подолу, реальними людьми одеського Привозу чи Молдаванки, як репліками з п’єси Миколи Куліша заговорив народ.
І лише за часів незалежної України ми дістали змогу читати п'єсу і
дивитися виставу.
2. Українізації 20-х років XX століття та її наслідки
Українізація - це політика в національно-культурній сфері, яка
здійснювалася радянським керівництвом в Україні у 20-ті рр. Українізація
передбачала задоволення певних національних вимог українського народу:
- висування українців на керівні посади;
- запровадження української мови в державні та культурні установи,
пресу, навчальні заклади;
- розвиток національної за формою й радянської за змістом культури;
- створення відповідних умов для культурного розвитку національних
меншин, які проживали в Україні.
Більшовики змушені були піти на проведення цієї політики, оскільки
перебували під впливом національно-визвольної боротьби українців 1917-1920рр. і прагнули забезпечити собі підтримку всього населення України.
Українізація здійснювалася в певних, дозволених центром рамках.
20-ті рр. стали періодом подальшого національного відродження.
Українізація сприяла залученню до радянського культурного будівництва
української інтелігенції. З еміграції повернулися деякі відомі діячі, зокрема
М.С.Грушевський.
У 20-х роках українська література та мистецтво переживали бурхливе
піднесення. Пройнята національною духовністю, всупереч ідеологічним
обмеженням, українська культура досягла світового рівня.
В кінці 20-х років політика українізації поступово згортається.
На те були певні причини:
- українізація почала виходити за дозволені центром рамки;
- вона охопила все суспільно-культурне життя республіки;
- зростав прошарок української інтелігенції, якій режим Сталіна не
довіряв і бачив у ній ідейного конкурента партії;
- українізація сприяла зростанню національної свідомості українців.
У 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм основною загрозою для
єдності Радянського Союзу. Це означало кінець українізації. Радянська влада повертається до політики зросійщення, активних учасників українізації було репресовано.
3. Теорія література
Драматичний твір характеризується пристосованістю до сценічної
інтерпретації. Основна ознака – призначення для театрального спектаклю.
Провідні жанри: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль,
мелодрама.
За жанром «Мина Мазайло» - сатирична комедія
Сатирична комедія – твір, у якому за допомогою спеціальних
сатиричних засобів різко висміюються суттєві суспільні вади, зображуються смішні (комічні) події й персонажі.
Міщанство – (мешканці міста) – населення міст, містечок, яким надавали
право на самоврядування.
Шовініст – людина, що обстоює ідею расової винятковості та розпалює
національну ворожнечу й ненависть.
Манкурт – особа, що відмовляється від свого народу, національності.
Нігілізм – світоглядна позиція, суть якої полягає у запереченні цінностей.
4. Особливості п’єси «Мина Мазайло»:
1. Драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і
російських прізвищ.
2. Немає позитивних персонажів (дядько Тарас сумнівається у своїх
думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокія теж не
можна назвати патріотом: українська мова цікавить його з
наукової точки зору).
3. У творі містяться досить прозорі натяки на облудність
насильницької радянської українізації.
4. Фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той
час більшовики підтримували перевертнів.
ІV. Дослідницька робота над змістом твору.
ВИКОНАТИ НА БЛАНКУИ ЗА ПОСИЛАННЯМ.
